У квітні 2020 року ціни в Україні на місяць упали на 0,2% — дефляція посеред глобальної хвилі паніки. Звучить дивно, але саме цей епізод найкраще ілюструє: інфляція тут і зараз — не лише функція грошової маси, а результат водночас попиту, логістики та політичних рішень.
Рекордні показники 2019–2024: що по суті відбулося?
Коротко: незважаючи на пандемію і війну, Україна мала періоди рекордно низької інфляції. У березні 2020 року річна інфляція склала 2,3% (найнижчий рік за останні п’ять років), а місяць раніше — дефляція. Такий результат виник через одночасне падіння споживання, жорстке монетарне пом’якшення (облікова ставка НБУ скорочувалась із ~18% до ~6% у 2019–2020 роках) і тимчасові перебої в ланцюгах постачання.
Що цікаво: низька інфляція тоді була не лише заслугою НБУ. Це збіг обставин — падіння попиту через локдауни + часткове «запізнення» витрат, які згодом трансформувалися в інфляційний тиск у 2021–2022 роках.
Дані в цифрах (2019–вересень 2024)
| Рік | Мінімум, % | Максимум, % | Середньорічно, % | Ключова ставка (кінець року) |
|---|---|---|---|---|
| 2019 | 4,1 | 9,8 | 7,9 | 13,5% |
| 2020 | 2,3 | 5,8 | 5,0 | 6,0% |
| 2021 | 8,2 | 11,0 | 9,4 | 9,0% |
| 2022 | 13,7 | 26,6 | 20,2 | 25,0% |
| 2023 | 4,3 | 15,7 | 12,8 | 15,0% |
| 2024* | 3,2 | 8,2 | 5,7 | 13,0% |
*Дані за 2024 рік — станом на вересень.
Чому 2020 виглядає стабільним — і чому це оманливо?
Аргумент «2020 — найстабільніший рік» має під собою цифри, але не враховує контекст. По суті, падіння цін тоді було результатом скорочення попиту, а не міцної внутрішньої рівноваги. Для домогосподарства це могло виглядати як полегшення — ціни на продукти не росли. Для бізнесу — як сигнал зниження продажів. Отже, стабільність була напівшляхом: вона захищала споживачів короткостроково, але не вирішувала структурні проблеми.
Які три головні болі читача вирішує цей текст?
1) Невпевненість щодо того, чи можна очікувати стабільних цін у найближчі роки. 2) Потреба зрозуміти, що робить НБУ і як це впливає на сімейний бюджет. 3) Практичні кроки, як захистити свої заощадження від інфляції.
Фактори, що знизили інфляцію — по суті
По-перше, монетарна політика. НБУ застосував інструменти: зниження облікової ставки (це стимулювало кредитування), операції на відкритому ринку, валютні інтервенції (прямі покупки/продажі валюти для згладжування курсу). По-друге, структурні зміни: зростання конкуренції в торгівлі, розвиток e‑commerce (електронна комерція), підвищення врожайності у 2019–2021 роках. По-третє, зовнішні фактори: періодичне падіння світових цін на енергоносії стримувало зростання тарифів.
Мікро-кейс: торгова мережа в Чернівцях у 2020 році скоротила на 10% ціни на окремі товари, щоб підтримати потік клієнтів. Це призвело до тимчасового зростання частки ринку, але маржа повернулась до норми лише у 2021 році, коли попит відновився.
Контрінтуїтивна знахідка
Можливо, це прозвучить дивно: короткострокова дефляція іноді посилює майбутню інфляцію. Чому? Бо знижений попит вбиває інвестиції у виробництво, що згодом спричиняє брак товарів і зростання цін, коли попит повертається. Тому монетарні цикли — це одночасно і баланс, і затримка на наслідки.
Як НБУ впливав і що з того випливало (по кроках)
- Зниження облікової ставки — стимул для банків давати кредити (чому: дешевші кредити підвищують інвестиції та споживання).
- Комунікація з ринком (inflation targeting) — формування очікувань (чому: стабільні очікування зменшують паніку та волатильність).
- Валютна лібералізація — ринок сам встановлює курс (чому: знижує тиск адміністративних обмежень і девальваційні очікування).
Ці кроки — не чарівна пігулка. Вони працюють лише разом із фіскальною дисципліною та реформами в інфраструктурі.
Прогнози: чого чекати і як підготуватися?
Міжнародні інститути (МВФ, Світовий банк) і аналітики НБУ дають помірно оптимістичні сценарії: повернення до діапазону 5% ±1 п.п. у середньостроковій перспективі — реалістичне завдання, але не гарантія. Ризики: енергетична волатильність, збої в логістиці, масштабні фіскальні витрати.
Сценарії (коротко)
- Оптимістичний: інфляція 6–7% у 2024 — до мети до кінця 2025.
- Базовий: 8–12% у 2024–2025 із поступовим зниженням до 2026.
- Песимістичний: понад 15% — при значних зовнішніх шоках або монетизації дефіциту.
Практичні кроки для читача: як захистити доходи й заощадження
1) Диверсифікація: частина коштів у відкладених валютах, частина — у короткострокових депозитах (чому: гнучкість при зміні ставок). 2) Інвестиції в реальні активи (частка в нерухомості або агротех — якщо ви розумієтесь), адже вони частіше корелюють із інфляцією. 3) Освіта: розуміння індексів цін і як вони впливають на вашу зарплату чи пенсію.
Мікро-кейс 2: фермер у Вінницькій області у 2022 році, інвестувавши у зрошення (витрати ~20 тис. EUR), збільшив врожайність на 15% у наступному сезоні — це дозволило йому частково компенсувати ріст цін на добрива та пальне.
Що може зробити держава — короткий перелік пріоритетів
По-перше, підтримувати незалежність центробанку (для збереження довіри). По-друге, фіскальна дисципліна — не перетворювати дефіцит на джерело інфляції. По-третє, інвестувати в логістику та енергетичну стійкість (чому: зменшення зовнішніх шоків).nЗверніть увагу: деякі заходи дають результат за 1–2 роки, інші — тільки за 5–10 років.
Методологія й джерела, які варто врахувати
Аналіз складався на основі офіційних даних НБУ, Держстату та прогнозів МВФ (макроекономічні моделі, інфляційне таргетування). Для фахівця — корисним буде звернення до методологій CPI (consumer price index) і навчальних матеріалів по monetary policy transmission (передача монетарної політики) у сфері економетрики.
Завершую: інфляція — це одночасно цифри та історії людей. Можливо, ви бачили вигоди від падіння цін у 2020 році; ймовірно, ви відчули удар у 2022‑му. Зараз завдання — зменшити невизначеність, поєднавши грамотну монетарну політику з реальними реформами, що підвищують продуктивність. Якщо коротко — стабільність не дивом, а результат поступових рішень та інвестицій у систему.
