Смiла пропозицiя про використання заморожених суверенних активiв Росiї на підтримку України швидко здобула широкий резонанс i отримала підтримку ключових держав ЄС, передає 8 канал.
Першими, хто пiдтримав ідею репарацiйного кредиту, одночасно виключивши варiант нового спiльного боргу, стали лiдери Данiї – прем’єр Метте Фредеріксен, Швеції – прем’єр Ульф Крістерссон та Фiнляндії – Петтерi Орпо. До них оперативно приєдналися також прем’єр Польщi Дональд Туск, голова уряду Естонiї Кристен Міхал, прем’єр Латвії Евіка Сілiня, президент Литви Гітанас Науседа i прем’єр Ірландії Міхол Мартін.
У спiльному зверненнi вони наголосили, що цей крок є не лише реальним з фiнансового та полiтичного погляду, а й утверджує право України на компенсацiю завданих агресором збиткiв.
Нiдерланди, як один із найбільших донорів, теж висловлюють рiшучу підтримку. Іспанія та Португалія менш активно долучаються публічно, але наполягають на забезпеченнi стiйкого фiнансування для Києва будь-якими доступними шляхами.
Тим часом Франція утримується в обговореннi, хоч саме в цiєї країні, як вважається, знаходиться приблизно 18 млрд євро російських активiв у приватних банках. У Єлисейському палаці зазначили, що тривають перемовини за альтернативними варiантами, однак специфіка активів і зобов’язання за контрактами створюють серйозні перешкоди.
Президент Франції Еммануель Макрон не вважається противником репарацiй, але його бiльша відсутність у публічному просторі змусила канцлера Німеччини Фрідріха Мерца взяти ініцiативу. Мерц заявив, що без успiху в цьому питанні здатність ЄС діяти буде суттєво обмежена на роки вперед.
Найжорсткішою опозицією стала Бельгія — найбільший зберігач російських активiв в Європі. Прем’єр Барт де Вевер критично поставився до репарацiйного кредиту, вважаючи його небезпечним і помилковим. У листі до голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн він наголосив, що Бельгія не готова нести ризики сама. Де Вевер підтримує ідею спільного боргу, але за умови чіткої взаємної відповідальності з гарантіями ліквідності та справедливим розподілом тягарів між країнами, що володіють активами.
Італія, Болгарія та Мальта стали на сторону Бельгії, закликаючи шукати альтернативні варіанти з передбачуваними умовами та меншою ризиковістю. Хоча вони не відкидають ідею репарацій, це додає невизначеності загальному процесу.
Неочікувано до цієї групи приєднався і Чехії – новий прем’єр Андрій Бабіш публічно заявив, що Прага не братиме на себе нові фінансові зобов’язання і не надаватиме жодних бюджетних коштів або гарантій.
Найбільш категорично налаштована Угорщина. Прем’єр Віктор Орбан відмовляється підтримувати нові форми допомоги Києву, зазначаючи, що це фактично означатиме оголошення війни через конфіскацію російських заморожених активів.
У свою чергу прем’єр Словаччини Роберт Фіцо анонсував намір блокувати наступну військову допомогу Україні, однак не виключає підтримки у відновлювальних проектах після війни.
Для ухвалення репарацiйного кредиту необхідна кваліфікована більшість – мінімум 15 країн-членів ЄС, які разом складають 65% населення союзу. Це означає, що сім країн-скептиків – Бельгія, Італія, Болгарія, Мальта, Чехія, Угорщина та Словаччина – не матимуть достатньої сили для блокування ініціативи. Однак, щоб зупинити її, потрібно залучити Францію, хоча категорична відмова цієї країни малоймовірна. Водночас дипломати визнають, що ігнорувати позицію Бельгії було б політично ризиковано.
Офіційний представник ЄС зазначив: «Якщо бути відвертими, консенсусу всіх 27 країн не буде. Ми очікуємо, що принаймні 26 підтримають цю ініціативу».
Якщо обидва підходи — репараційний кредит і спільний борг — не будуть прийняті, Єврокомісія змушена будь-що запропонувати тимчасове фінансування, аби не допустити фінансового краху України. Потреба в новій зовнішній допомозі очікується вже у квітні 2026 року.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн наголосила, що лідери Європи мають ухвалити рішення щодо фінансування України на саміті в Брюсселі цього року. Вона підкреслила, що «підтримка оборони України — найважливіший акт європейської безпеки».
Згідно з інформацією The Times, заморожені російські активи можуть відіграти ключову роль у мирних переговорах та припиненні війни. Передача Києву хоча б частини цих коштів найближчим часом є надзвичайно важливою, особливо враховуючи те, що за часів Дональда Трампа США призупинили фінансування України, а європейські країни не прагнуть збільшувати власні боргові зобов’язання задля підтримки Києва.
