Регіональні безпекові альянси демонструють великий потенціал, проте вони не замінюють існуючі союзи, заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час спілкування з журналістами, інформує 8 канал.
За словами міністра, Україна може відігравати ключову роль у забезпеченні двосторонніх гарантій безпеки в регіоні. Він наголосив, що країна не бажає залишатися у "сірій зоні" і відмовляється від ідеї розподілу сфер впливу за зразком Ялтинської конференції. Саме тому, на його думку, регіональні альянси у сфері безпеки мають великі перспективи для розвитку.
Одним із прикладів таких союзів, на думку Сибіги, може стати об’єднання України і Туреччини у Чорноморському регіоні. Міністр звернув увагу на значний військовий потенціал Туреччини, яка після Росії має найбільший флот у регіоні та контролює стратегічні протоки — Босфор і Дарданелли.
«Україна демонструє власні можливості. Крім того, Норвегія — держава, що межує з Росією, та має потужний оборонний ресурс і стабільну економіку — може також зацікавитися таким форматом співпраці. Таким чином може формуватися надійна чорноморсько-балтійська вісь», — зазначив глава українського МЗС.
Водночас Сибіга підкреслив, що ці регіональні оборонні союзи не мають на меті заміну існуючих військових блоків, а спрямовані на посилення позицій у сфері безпеки та надання реальних гарантій.
Раніше 8 канал повідомляв, що колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін висловив думку про нагальну потребу в глибоких перетвореннях у НАТО. Політик заявив, що сучасна структура Альянсу не в змозі ефективно реагувати на нові геополітичні виклики.
За його словами, питання полягає не лише у необхідності реформування, а й у самій концепції роботи НАТО. Клімкін вважає, що країни Європи повинні суттєво збільшити свою відповідальність за власну безпеку, взявши на себе принаймні не менше зобов’язань, ніж Сполучені Штати.
Експертні оцінки вказують на те, що Європа потребує приблизно десяти років і понад трильйон євро інвестицій, щоб досягти рівня оборонного потенціалу США. Водночас Клімкін наголосив на існуванні значних внутрішніх загроз: політичній нестабільності, зростанні радикальних настроїв та потенційних загрозах безпеці, які можуть ускладнити процес реформування Альянсу.
Він також прогнозує, що у НАТО буде переглянуто підходи до принципів стримування. Зокрема, ядерне стримування залишиться ключовим, а конвенційне стримування зазнає реформ з перерозподілом відповідальності між союзниками.
