Відсутність військовослужбовця через самовільне залишення частини – це не єдиний критерій, який враховує суд при розгляді справи. Під час ухвалення рішення береться до уваги комплекс обставин, що супроводжують конкретний випадок. Про це в ефірі "Українського радіо Суми" розповів Олександр Нестеренко, керівник Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, інформує "8 канал".
Роз’яснюючи різницю між самовільним залишенням частини (СЗЧ) та дезертирством, Нестеренко підкреслив, що між цими поняттями лежить фундаментальна різниця – наявність умислу.
Самовільне залишення частини означає відсутність військовослужбовця без офіційного дозволу або несвоєчасне повернення після службової відпустки чи відрядження, однак без наміру остаточно ухилитися від служби. Наприклад, коли військовий виїжджає на кілька днів для вирішення сімейних питань, а потім повертається до розташування частини.
Натомість дезертирство – це кримінальний злочин, що передбачає умисне залишення служби з метою уникнення повернення. Типовим прикладом є випадок, коли військовослужбовець залишає свою форму й військовий квиток та виїжджає за кордон із наміром не повертатися.
У ході розслідування правоохоронці визначають не тільки сам факт відсутності військовослужбовця, а й оцінюють дії особи, її поведінку, тривалість відсутності та інші деталі, що можуть свідчити про її наміри, розповів Нестеренко.
Відповідальність за самовільне залишення частини настає після 10 днів несанкціонованої відсутності і передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 7 років. Проте під час воєнного стану санкції щодо таких правопорушень є більш суворими.
Не тільки тривалість відсутності є вирішальним чинником у судовому процесі. Вкрай важливими є також факт добровільного повернення військовослужбовця, спроби повідомити командування про причини відсутності, а також наявність об’єктивних перешкод для повернення на службу.
За словами керівника прокуратури, наявність обставин, що пом’якшують покарання, може слугувати підставою для призначення покарання навіть нижчого за мінімальний рівень, передбачений законом.
Додатково, якщо час відсутності військовослужбовця повністю збігається з підтвердженим періодом лікування, склад кримінального правопорушення може бути відсутнім.
Законодавство також дозволяє звільнити від кримінальної відповідальності тих, хто вчинив самовільне залишення або дезертирство вперше, якщо вони готові повернутися до служби.
Раніше "8 канал" повідомляв про випадок у Козелецькому районному суді Чернігівщини, де двох військових було засуджено. Один із них відмовився прийняти присягу та згодом втік, інший – порушив порядок самовільного залишення, маючи непогашену судимість.
Зазначений військовослужбовець – уродженець Маріуполя, який навчався у школі фахівців протиповітряної оборони Сухопутних військ. 19 січня 2025 року він відмовився виконувати наказ командира щодо прийняття військової присяги, аргументуючи це тим, що вважає свій призов незаконним через знятість з військового обліку з причин стану здоров’я.
14 квітня 2025 року солдат самовільно залишив своє місце служби у новому підрозділі. 4 березня 2026 року його було затримано співробітниками Державного бюро розслідувань. У результаті суд призначив йому покарання у вигляді 5 років і 3 місяців позбавлення волі.
