Жителька Монастирищенського району Наталія Григораш разом із своєю сім’єю відродила понад столітній будинок у селі Летичівка на Черкащині. Ця стара оселя, яка перейшла у спадок чоловікові Наталії, стала не просто місцем проживання, а справжнім сімейним музеєм, що зберігає спогади про кілька поколінь роду.
Історія будинку, як розповіла Наталія в інтерв’ю для "8 каналу", розпочалася у 1924 році. Заклали фундамент та розпочали будівництво дідусь чоловіка – Кіндрат, разом із його дружиною Параскою. Практично завершили будинок у 1927 році, і з того часу тут мешкали наступні покоління родини. До 2017 року домом користувалася свекруха Наталії, а у 2018 році сюди переїхали батьки господині з Одещини, що стало поштовхом до початку масштабних робіт із відновлення.
Під час реставрації сім’я намагалася максимально зберегти автентичність споруди. Значних перепланувань не було, оскільки планування будинку дуже сподобалося господині. Основні зміни торкнулися лише веранди, а частину вікон замінили сучасними склопакетами, вставленими у старі дерев’яні рами. Хоча робіт залишилося чимало, вже нині житло комфортне для проживання.
Ремонт сім’я виконувала власноруч і з обмеженим бюджетом. У будинку зберегли оригінальні двері, а деякі елементи інтер’єру залишили недоторканими, щоб зберегти особливий колорит минулих часів.
Одну із кімнат будинку відокремлює цікава історія: спершу це було приміщення для утримання домашньої худоби, але згодом його перебудували під житлову кімнату, в якій виросло не одне покоління дітей.
Особливу атмосферу дому створюють сімейні реліквії. Зокрема, приміщення прикрашені вишитими рушниками, виготовленими сестрою матері Наталії, які привезли з Житомирщини і що стали символом родинної пам’яті.
Після відновлення одну із кімнат облаштували для мами господині. Поруч розташовані кухня та ванна. Родина частково адаптувала будинок під сучасні потреби: замість великої традиційної печі збудували гіпсову перегородку, але залишили піч у літній кухні як джерело опалення.
Літню кухню намагалися зберегти максимально автентичною. Там поміняли лише старі низькі двері, які раніше були незручними для господарів, і мають намір продовжувати реставраційні роботи.
"Цьогоріч ми замінили двері — раніше вони були надто низькими. Для моєї мами вони підходили, бо вона невисока, а для мене були тісними. Це літня кухня, і реставрація ще триває", — поділилася Наталія.
Окремою гордістю родини є старий льох, що слугував природним холодильником та й досі є незамінним помічником у господарстві.
Наталія підкреслює, що для їх сім’ї цей будинок — не просто нерухомість, а храм родинної пам’яті. Відроджуючи стару хату, вони бережуть історію своїх предків і передають її майбутнім поколінням.
Нагадаємо, що серед мальовничих гір і лісів України можна знайти скромну хатинку, де замість міського шуму — лише тишу, спів птахів і шелест вітру. Ця 111-річна оселя, зведена з букових колод, які й понині зберігають тепло і міцність, займає площу близько 14 квадратних метрів. У будинку відсутні водопостачання та електрика, а мобільний зв’язок працює украй слабо.
