Імена "Стьопа", "Дима", "Леша", "Миша" та "Петя" мають російське походження й широко використовувалися в Україні в радянський період. Про це в коментарі каналу 8 розповіла викладачка української мови Тетяна Шкарлута, відповідаючи на запитання про особливості вживання деяких чоловічих імен: Степа (Степан), Дима (Дмитро), Леша (Олексій), Петя (Петро) та Миша (Михайло).
Шкарлута підкреслила, що при виборі правильної форми імені важливо враховувати не лише мовні норми, але й етичний аспект, зокрема повагу до звичок конкретної людини. За її словами, зменшувальні форми, такі як Степа, Дима, Леша, Миша та Петя, не є традиційними українськими, а були запозичені з російської культури через радянський вплив, зокрема через школу, армію, телебачення та офіційне спілкування. Зокрема форма "Петя" відповідає російській вимові.
Водночас у українській мові існують свої автентичні зменшувальні форми чоловічих імен: для Степана — Степанко, Дмитра — Дмитрик, Олексія — Лесь, Лесик, Петра — Петрик, Петрусь, Михайла — Мишко, Михась. Ці варіанти є історично закріпленими й природними для української мовної традиції.
Експертка зауважила, що важливо звертатися до людини так, як вона сама цього бажає. Якщо, наприклад, хтось усе життя звик називатися "Димою", це вже частина його особистої ідентичності, і це слід поважати. Водночас, якщо людина віддає перевагу формам "Дмитро" чи "Митька", це також варто враховувати.
Лінгвістична позиція полягає в тому, що існують традиційно українські форми імен, але в міжособистісному спілкуванні найважливішою є повага до вибору кожної людини.
Також Тетяна Шкарлута відзначила, що не стикалась із надійними даними, які б підтверджували чи спростовували тезу про більшу "росієність" чоловічих імен у порівнянні з жіночими.
Раніше 8 канал повідомляв, що російськомовний вплив позначився й на ласкавих формах жіночих імен, таких як "Танюша", "Валюша", "Катюша" та "Надюша". Однак прихильники повернення до української мовної традиції можуть вживати форми "Тетянка", "Валентинка", "Катруся" і "Надийка".
Водночас експертка наголосила, що відновлення традиційних українських форм імен не повинно бути примусовим. Цей процес має відбуватися свідомо, з розумінням історичних витоків і мотивів, а також за бажанням самої людини.
