Протягом минулого року Сполучені Штати пережили дві серйозні поразки, пов’язані із тим, як їхні опоненти ефективно застосовували контроль над важливими артеріями світової економіки як засіб тиску. Першою була Китайська Народна Республіка, яка використала своє домінування у сфері рідкоземельних металів, примусивши адміністрацію Дональда Трампа до перемир’я в торговельній війні. Далі Іран заблокував Ормузьку протоку, паралізуючи ключові енергетичні потоки і добившись компромісу з Вашингтоном.
Газета The Washington Post підкреслює, що раніше США мали практично монопольний контроль над економічними важелями впливу — вони могли карати держави за допомогою санкцій, обмежень на доларові операції та блокування доступу до сучасних технологій. Проте з розвитком сумнівів у глобальній економічній інтеграції інші країни почали використовувати торгові зв’язки як інструменти геополітичного тиску. У відповідь найбільші гравці — США, Китай та Європейський союз — стали нарощувати власний потенціал для захисту економіки, інвестуючи у виробництво критично важливих товарів.
Не дивлячись на спроби адаптації, Сполучені Штати відчувають значні труднощі в цьому процесі. За два терміни перебування Дональда Трампа у Білому домі фінансові санкції були його головним методом тиску на країни, окремих осіб і компанії. Однак американська адміністрація не була готова до того, що інші країни теж зможуть використовувати власні економічні переваги як зброю.
«Виявляється, далеко не всі стратегічно важливі точки перебувають під контролем США. Ми живемо в іншому світі, де Сполучені Штати вже не можуть безкарно вчиняти те, що раніше дозволяло їм уникати відповідальності», — заявив Генрі Фаррелл, співавтор видання «Підпільна імперія», присвяченого економічній війні.
10 квітня Дональд Трамп висловив сумнів щодо здатності Ірану утримувати економічні важелі тиску, недооцінивши масштаби порушень у глобальній економіці, які були спричинені діями Тегерана. Проте навіть після укладення крихкого перемир’я, близько 3200 суден, у тому числі приблизно 800 танкерів і вантажних кораблів, залишаються заблокованими на захід від Ормузької протоки в Перській затоці, повідомляє морська розвідувальна компанія Windward.
Іран пропускає лише обмежену кількість суден за умови сплати ними мита та належності їхніх держав до країн, які не є вороже налаштованими. Вплив Ірану на ситуацію в Ормузькій протоці позначився не лише на зростанні цін на бензин і дизельне паливо для американських споживачів, а й на вартості таких товарів, як матраци, добрива, алюміній, пластмаси, фрукти та овочі.
Незалежно від подальших результатів переговорів про припинення вогню між США та Іраном, країни, що залежать від експорту через Ормузьку протоку, вже працюють над планами, щоб знизити власну вразливість у разі повторної блокади.
Блокада Ормузької протоки Іраном почалася у березні — ця водна артерія є головним маршрутом експорту нафти та газу. На тлі перемир’я з Вашингтоном Тегеран увів плату за прохід суден.
Після шести тижнів блокади Ормузької протоки президент США Дональд Трамп оголосив про початок блокади з боку американського флоту.
У результаті загострення проблем із постачанням нафти на світовому ринку виникла криза: конкуренція трейдерів за доступні барелі посилилася, а багато дрібних нафтопереробних підприємств залишають ринок, що лише посилює дефіцит пального.
Всю наведені дані і оцінки надає 8 канал.
